Цистит і урогенітальні інфекції при цукровому діабеті
Сечовий міхур при цукровому діабеті
Цукровий діабет впливає на сечовий міхур, в якому відбуваються неминучі зміни. Дисфункція частіше виявляється у жінок і людей похилого віку з-за накопичення цукру в крові і розвитку патогенів, які призводять до запальних процесів.
Цукровий діабет (ЦД) негативно впливає на стан організму. Сечовидільна система не є винятком, відбуваються порушення головних функцій міхура, що негативно впливає на якість життя.
- Почастішання потреби в спорожненні сечового міхура, особливо в період сну.
- Скорочення виділяється урини, іноді повна або часткова нездатність спорожнити орган.
Про статті
Для цитування: Шестакова М. В. ІНФЕКЦІЇ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ У ХВОРИХ на ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ // Регулярні випуски «РМЗ». 1998. №12. С. 10
У хворих на цукровий діабет (ЦД) розвитку інфекцій сечових шляхів сприяють не тільки загальні, але й специфічні фактори. З урахуванням високої схильності хворих на ЦД до сечових інфекцій бажана щорічна довготривала профілактика останніх.
Patients with diabetes mellitus (DM) develop urinary tract infections which are due not only to common, but to specific factors. Taking into account the fact that DM patients are highly prone to urinary tract infections, it is desirable to annually make long-term prevention of the latter.
Про статті
Цистит при цукровому діабеті
Для початку хвилинка анатомії. Сеча утворюється в нирці, далі по тонкій трубочці, сечоводу, вона надходить в сечовий міхур. Коли достатня кількість сечі накопичується в сечовому міхурі, при нашому безпосередньому зусиллі сеча виводиться з організму через трубочку номер два — уретру.
У жінок уретра коротка, розташована близько до піхви, що полегшує потрапляння інфекції в сечові шляхи. З-за цієї анатомічної особливості інфекції сечовивідних шляхів (ІМП) у жінок зустрічаються в 10 разів частіше, чим у чоловіків.
Якими бувають інфекції сечовивідних шляхів?
- Інфекції нижніх сечових шляхів — запалення сечовипускального каналу (уретрит) або сечового міхура (цистит). Симптоми: хворобливе сечовипускання, затримка сечі або часті позиви до сечовипускання, болі внизу живота.
- Інфекції верхніх сечових шляхів — запалення тканини нирки (пієлонефрит). Симптоми: підвищення температури, болі в попереку.
Як протікають інфекції сечовивідних шляхів у людей з діабетом?
При цукровому діабеті інфекції сечовивідних шляхів зустрічаються частіше, чим у людей без цукрового діабету, наприклад, ризик пієлонефриту при діабеті вище в 4 рази. На те є причини:
- Знижена активність імунної системи;
- Неповне спорожнення сечового міхура, що буває при автономній нейропатії. В результаті, у мікроорганізмів достатньо часу, щоб успішно рости і розмножуватися в сечових шляхах;
- Глюкоза, часто виявляється в сечі при цукровому діабеті, є чудовою їжею для збудників інфекції. При діабеті 2 типу застосовують інгібітори SGLT-2 типу — ліки, що знижують цукор крові за рахунок виведення глюкози з сечею. Доведено, що використання цих препаратів дещо підвищує ризик виникнення інфекцій нижніх сечових шляхів. Тому інгібітори SGLT-2 типу не рекомендують приймати людям з хронічними ІМП.
Крім діабету і приналежності до жіночої статі факторами ризику розвитку ІМП є:
- Використання сечових катетерів
- Літній вік
- Діабетична нейропатія
- Діабетична нефропатія
Для жінок виділяють додаткові фактори ризику:
- Наявність статевого життя, новий сексуальний партнер, використання сперміцидів як протизаплідний засіб
- Інфекції сечових шляхів у минулому
- Інфекції сечових шляхів у матері
- Настання менопаузи
ІМП можуть протікати гостро і повністю проходити після своєчасного лікування. В деяких випадках вони можуть набувати хронічну форму з періодичними загостреннями. При відсутності своєчасного лікування, дуже слабкому імунітеті або дуже сильному микробе інфекція в сечових шляхах може набувати ускладнений перебіг.
Щоб поставити діагноз необхідно:
- Оцінити наявні симптоми: при цукровому діабеті, поряд з типовими симптомами, нез’ясовно високий або низький цукор у крові може виявитися ознакою починається інфекції;
- Загальний аналіз сечі: більше 10 лейкоцитів, виявлені лікарем в 1 полі зору мікроскопа, вкаже на високу ймовірність інфекції. Нагадаю, що перед здачею аналізу сечі потрібна підготовка — ретельний гігієнічний душ пахової області з милом і отримання середньої порції сечі. Інакше можливе потрапляння в сечу бактерій із шкіри, а в результаті – не потрібне вам лікування.
- Посів сечі, який покаже зростання достатньої кількості винуватців інфекції на спеціальному живильному середовищі і визначить, до яких саме антибіотиків чутливі ці мікроорганізми.
- УЗД нирок при підозрі на інфекцію верхніх сечовивідних шляхів.
Додаткові методи обстеження можуть знадобитися у разі ускладненого перебігу захворювання.
Лікувати або не лікувати?
Інфекції сечовивідних шляхів лікують антибіотиками, які виводяться разом із сечею і ефективно працюють саме в сечових шляхах. Найчастіше це фосфоміцин, препарати з групи фторхінолонів і нітрофуранів.
Для того, щоб почати лікування, достатньо наявності типових симптомів і виявлення лейкоцитів у загальному аналізі сечі. Звичайно, вибрати відповідний антибіотик може лише ваш лікар, бажано, уролог. У разі хронічного перебігу ІСШ урологом підбирається схема прийому антибіотиків для профілактики загострень хвороби.
При ускладненому перебігу ІСШ може знадобитися хірургічне лікування.
Чи варто боятися безсимптомної лейкоцитурії?
І нарешті, кілька слів про безсимптомної бактеріурії. Це стан (не захворювання!) при якому симптомів ІМП немає, але лейкоцити в сечі підвищені, а потенційні збудники при посіві сечі ростуть в пристойному кількості.
За даними досліджень лікування безсимптомної бактеріурії не знижує ризик розвитку ІМП та їх ускладнень, а так само ймовірність настання діабетичної нефропатії у людей з добре контрольованим цукровим діабетом.
Лікування безсимптомної бактеріурії не рекомендовано також в літньому віці, при порушеннях спорожнення сечового міхура і перед операціями (за винятком операцій на сечових шляхах). Важливо розуміти, що зловживання антибактеріальними препаратами підвищує стійкість бактерій до лікування і може призвести до більш важкого перебігу інфекційних хвороб у майбутньому.
Винятком є вагітність. Лікування безсимптомної бактеріурії під час вагітності зменшує ризик розвитку інфекцій сечових шляхів. Тому більшість спеціалістів, у тому числі з Британського національного інституту якості медичної допомоги (NICE) і Американської колегії акушерів і гінекологів (ACOG), рекомендує обстежувати вагітних жінок на предмет безсимптомної бактеріурії з подальшим лікуванням антибактеріальними препаратами.
Профілактика інфекцій сечовивідних шляхів:
- Регулярне вимірювання рівня глюкози, підрахунок вуглеводів — беремо під контроль цукровий діабет;
- Дотримання особистої гігієни;
- Напрямок рухів спереду назад при митті пахової області у жінок;
- Нижня білизна з натуральних тканин;
- Своєчасне сечовипускання, у тому числі, після статевого акту;
- Відмова від використання сперміцидів як засіб контрацепції;
- Вживання достатньої кількості рідини.
Цукровий діабет – складне системне захворювання, часто призводить до появи різних ускладнень і повільних інфекцій. Загальне ослаблення організму і підвищений цукор у крові створюють сприятливі умови для активізації патологічних процесів. Так, частим супутником діабету стає цистит.
Механізм розвитку запалення сечового міхура (саме це явище розуміється під назвою «цистит») при цукровому діабеті пов’язаний, в першу чергу, із загальним ослабленням захисних властивостей імунної системи, в тому числі, витончення слизових оболонок, а також з розвитком мікро – і макроангиопатий.
Цистит
Тривале перевищення рівня глюкози в крові послаблює імунну систему, і організм стає більш вразливим для інфекцій. Цукровий діабет і цистит — патології, які нерідко супроводжують один одного, призводять до розвитку інших хвороб, дають важкі ускладнення.
Цистит, опиняючись супутнім захворюванням у діабетиків, лікарі класифікують залежно від ступеня бактеріального ураження сечовивідних шляхів та симптоматики. Виділяють 4 форми патології:
- Катаральну — найлегшу, при якій запалюються тільки слизові оболонки.
- Буллезную — при наявності сильного набряку органу.
- Геморагічну — коли запальний процес руйнує судини, про що свідчить наявність крові в урині.
- Інтерстиціальну — найважчу форму патології з гострим больовим синдромом, вилікувати яку в більшості клінічних випадків неможливо.
У осіб з цукровим діабетом будь-якого типу підвищений ризик розвитку таких захворювань, як цистит і урогенітальні інфекції. Під циститом розуміють запалення сечового міхура. Урогенітальна інфекція – патологія запального характеру, що вражає сечовипускальний канал, піхву, шийку матки.
До таких станів відносяться всі хвороби, що передаються при статевому контакті – мікоплазмоз, гарднерельоз, трихомоніаз, хламідіоз та інші. У цю ж групу можна віднести і вагінальний кандидоз (молочницю), який не є статевою інфекцією, але дуже часто турбує жінок з діабетом.
Чому цистит і інфекції сечостатевих шляхів частіше виникають при діабеті? Чи існують особливості симптомів та лікування цих захворювань? Як запобігти цистит? Про це наша стаття.
Схильність до запалення сечовивідних шляхів і циститу при цукровому діабеті обумовлена декількома факторами. Захворюваність зростає із збільшенням тривалості і тяжкості ендокринного розладу.
- До розвитку циститу сприяє поява в сечі глюкози (при рівні її в крові більше 10 ммоль/л) і неповноцінний імунітет хворого.
- Цукор у високій концентрації в крові порушує роботу імунних клітин – нейтрофілів, збільшуючи внутрішньоклітинний вміст кальцію, втручаючись в роботу скорочувальних актиновых волокон і тим самим впливаючи на проникнення нейтрофілів до запального вогнища і поглинання ними патогенних мікробів.
- У рецидивуванні сечостатевих захворювань суттєву роль грають практично постійний вагінальний кандидоз та порушення функції дрібних судин і капілярів.
З часом у людей з діабетом вражається сечовий міхур, нирки, розвивається некроз ниркових сосочків. На цьому тлі створюються сприятливі умови для заселення сечовивідних шляхів бактеріями. Ослаблений імунітет і порушене кровопостачання не можуть забезпечити належний захист організму, і мікроби частіше висхідним шляхом (з зовнішніх статевих органів) проникають у верхні відділи.
Довгострокові наслідки діабетичної цистопатии включають везикоуретральный рефлюкс (виділення сечі з уретри назад в сечовий міхур) та рецидивуючий цистит. Близько 30 % жінок з діабетом мають цистоцеле або цистоуретроцеле (розширення стінок сечівника або сечового міхура). У них затримується обсемененная бактеріями сеча, що також є фактором ризику запалення.
