Дренування сечового міхура за допомогою катетерів-стентів

Надання першої долікарської допомоги при колапсі

Колапс

(лат. «collapses»

– раптово падати, послаблений) – більше

важка форма гострої судинної

недостатності, під якою в даний

час розуміють клінічні

прояви гострого зниження АТ, не

протиставляючи його непритомності і шоку.

Значна частина крові перерозподіляється

у розширені судини черевної порожнини,

чому об’єм циркулюючої крові

зменшується. Це викликає недостатню

кровопостачання окремих органів і

тканин, їх кисневе голодування.

З’являються різка слабкість, почуття

холоду, апатія, адинамія, свідомість

збережено, іноді трохи затемнене.

Риси обличчя загострені, очі запалі,

зіниці розширені, мляво реагують на

світло, тургор шкіри різко знижений, кінцівки

холодні, шкіра та слизові оболонки

бліді, тахікардія, пульс м’який,

ниткоподібний, артеріальний тиск низький, вени спадаються,

особливо на шиї, дихання часте,

неправильне, поверхневе.

Лікування

повинно бути невідкладним. Хворому надають

горизонтальне положення з піднятим

ножним кінцем ліжка. До хворого

запрошується лікар. В залежності від

етіологічного фактора проводять

дезінтоксикаційну терапію, зупинку

кровотечі і ін

У вену краплинно вводять

гемодез, поліглюкін, реополіглюкін,

мезатон (1% – 2 мл), норадреналін (0,2% – 1мл),

кордіамін (1-2 мл), кофеїн (10% – 1-2 мл). При

відсутність ефекту у вену вводять 60-90 мг

преднізолону. Проводиться інтенсивна

оксигенотерапія.

Надання першої долікарської допомоги при гіпоглікемічної коми

Гіпоглікемія

– стан організму, викликане різким

зниженням рівня глюкози крові та

недостатнім забезпеченням глюкозою

клітин центральної нервової системи.

Найбільш тяжкий прояв

гіпоглікемічного стану –

гіпоглікемічна кома.

Клінічна

симптоматика гіпоглікемічної коми

супроводжується відсутністю свідомості.

Сухожильні і периостальные рефлекси

підвищені. Тонус очних яблук теж

підвищений, зіниці розширені. Шкірні покриви

вологі, температура тіла нормальна

або злегка підвищена.

Лікування.

Для купірування гіпоглікемічного

стану достатньо прийому їжі,

входить у звичайний раціон харчування

хворого, що містить багато вуглеводів

(булка, каша, картопля, кисіль). Або

необхідні додатково легкозасвоювані

вуглеводи (солодкий чай, фруктовий сироп,

компот, цукерки, варення).

Лікування

власне гіпоглікемічної коми

проводиться в реанімаційному відділенні.

Лікування починається зі струминного

внутрішньовенного введення 80-100 мл 40% розчину

глюкози.

Надання першої долікарської допомоги при анафілактичному шоці

Анафілактичний

шок

– загрозливе життя стан, одне з

найважчих проявів гострої

алергічної реакції. Виникає частіше

всього після введення антибіотиків,

також лікувальних сироваток, рентгеноконтрастних

речовин та ін.

Основні ознаки: відчуття

сорому у грудях, задуха, запаморочення,

головний біль, неспокій, різка

слабкість, відчуття жару в тілі, що виникають

відразу після введення препарату. У важких

випадках до цих ознак приєднуються

симптоми колапсу.

Колапс може

поєднуватися з втратою свідомості, іноді

розвивається коматозний стан. В

таких випадках смерть може настати

через кілька хвилин після появи

перших симптомів анафілактичного

шоку.

Лікувальні

заходи при анафілактичному шоці

повинні проводитися негайно по

виявленні перших симптомів,

одночасно необхідно терміново викликати

лікаря!

В

процедурних кабінетах, на сестринських

постах, у пунктах невідкладної допомоги

необхідно мати спеціальний набір

медикаментів та інструментарію для

екстреної терапії анафілактичного

шоку.

Перша

допомога.

Починають терапію з внутрішньовенного

введення 1мл 0,1% розчину адреналіну або

1 мл 0,2% розчину норадреналіну і

одночасного 60 мг преднізолону. При

безсумнівному діагноз зазначені засоби

вводять до приходу лікаря.

Подальша

терапія включає внутрішньовенне крапельне

введення 1-2 мл 0,2% розчину норадреналіну

і 100 мг преднізолону (або 12 мг дексаметазону)

на 100-200 мл ізотонічного розчину

хлориду натрію або на 400 мл поліглюкіну.

При неважких анафілактичних реакціях

вводять внутрішньовенно 2-3 мл 1% розчину

димедролу або 1-2 мл 2% розчину супрастину,

або 1-2 мл 2,5% розчину дипразина

(піпольфену) у поєднанні з 10 мл 10% розчину

хлориду кальцію або глюконату кальцію.

Надання першої долікарської допомоги при приступі бронхіальної астми

Бронхіальна

астма

– захворювання найчастіше алергічної

природи, що характеризується нападами

задухи, обумовлені спазмом мускулатури

бронхів та набряком їх слизової оболонки.

Напад виникає раптово в будь-який

час доби, проявляється утрудненням

дихання, переважно видиху,

появою музичних свистячих

хрипів, чутних на відстані.

Положення

хворого вимушене – він сидить або

стоїть, спираючись руками на підвіконня,

ліжко, спинку стільця і т. д., дихання

прискорене, кашель супроводжується відділенням

в’язкої склоподібної мокроти, яка

відходить з працею.

Напад ядухи триває

від декількох хвилин до декількох годин.

В особливо важких випадках розвивається

так званий астматичний статус,

при якому напад ядухи триває

кілька діб, або важкі напади

задухи слідують один за іншим з короткими

проміжками.

Перша

допомога.

Широко застосовується введення

бронхорозширюючих засобів з допомогою

кишенькових інгаляторів. Хворий, довгостроково

страждає бронхіальною астмою, як

правило, знає, яке з зазначених

засобів краще знімає напад.

За

призначенням лікаря внутрішньовенно вводять

10 мл 2,4% розчину еуфіліну. Важкі

затяжні напади і астматичний

статус вимагають внутрішньовенного краплинного

введення еуфіліну, преднізолону

(дексаметазону). Лікування проводиться в

відділенні інтенсивної терапії.

НАДАННЯ

ПЕРШОЇ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ СТЕНОКАРДІЇ

Стенокардія

– напад стискаючого болю за грудиною

або зліва від неї, що виникає при

фізичного навантаження (стенокардія

напруги) або в спокої (стенокардія

спокою). Біль зазвичай триває 2-10 хв, іноді

до 20 хв, і знімається нітрогліцерином.

Для

зняття

приступа

потрібно дати хворому 1 таблетку

нітрогліцерину під язик. Препарат зазвичай

знімає біль протягом 2-3 хвилин. При

відсутності ефекту протягом 5 хвилин

нітрогліцерин у тій же дозі слід

дати повторно.

Треба попередити

хворого, що іноді прийом нітрогліцерину

викликає головний біль, боятися якої

не слід. Треба роз’яснити хворому,

страждає стенокардією, необхідність

завжди мати при собі нітрогліцерин.

Надання першої долікарської допомоги при гіпертонічному кризі

Гіпертонічний

криз–

напад різкого підвищення артеріального

тиску з посиленням головного болю,

запамороченням, нудотою, блювотою.

Гіпертонічний криз ускладнює перебіг

артеріальної гіпертензії і може

супроводжуватися минущими порушеннями

мозкового кровообігу, погіршенням

зору, короткочасними парезами,

порушенням мовлення.

Невідкладна

допомога: негайно

викликати лікаря, виміряти артеріальний

тиск, укласти хворого в ліжко з

піднесеним узголів’ям, забезпечивши йому

повний фізичний і психічний спокій,

забезпечити доступ свіжого повітря,

можна поставити гірчичники на потилицю

і литкові м’язи або зробити гарячі

ножні ванни і теплові ванни для рук,

холодний компрес до голови, приготувати

необхідні лікарські засоби

(дибазол, MgSO4,

клофелін та ін).

Додаток

1

Щоденник

виробничої

сестринської практики

за

пропедевтику внутрішніх хвороб

студента

III

курсу ________ групи

____________________

факультету

Прізвище

_____________________

Ім’я

_________________________

По батькові_____________________

______________________________

(місце

проходження практики)

Час

проходження виробничої практики

з

«_____» _________________ р.

за

«_____» __________________р.

Диференційований

залік (оцінка, дата) __________

Екзаменатори

_________________ __________

Ф. В. О.

підпис

_________________

__________

Ф. В. О.

підпис

Гомель

В

згідно з типовою навчальною програмою

за сестринської виробничої практики

за пропедевтику внутрішніх хвороб

для студентів 3 курсу лікувально-профілактичного

факультету, затвердженої Міністерством

охорони здоров’я Республіки Білорусь

10 березня 2001 року, при оформленні щоденника

виробничої практики студентів

рекомендується:

1. в

   початку щоденника дати характеристику

   базового відділення терапевтичного

   профілю;

2. фіксувати

   роботу протягом дня з її точним

   описом, відображати особисту участь

   у лікувальному і діагностичному процесах;

3. заповнювати

   щоденник щодня, вказувати прізвища,

   ініціали хворих, характер і кількість

   проведених лікувальних і діагностичних

   маніпуляцій та процедур;

4. фіксувати

   також і інші види робіт

   (санітарно-освітню,

   навчально-дослідну, проходження

   чергувань тощо);

5. щоденник

   повинен бути щодня підписаний старшої

   медичною сестрою відділення;

6. в

   кінці щоденника студент пише звіт про

   виробничої практики, підводить

   підсумок по оволодінню практичними

   навичками, заповнює всі розділи щоденника.

   До звіту додається реферат по темі

   УДРС та текст бесіди (санбюллетеня) за

   санітарно-освітньої роботи;

7. підсумковий

   звіт підписується студентом, старшої

   медичною сестрою відділення;

8. щоденник

   завершується характеристикою роботи

   студента під час виробничої

   практики, яку підписують головний

   лікар базового лікувального закладу,

   безпосередній керівник практики

   і закріплений викладач від кафедри.

   Характеристика завіряється печаткою

   базового лікувального закладу;

9. оцінка

   за практику виставляється в залікову

   книжку студента і відомість після здачі

   студентом диференційованого заліку.

Звіт про виробничу практику

Тема реферату	Науково-практична конференція				Підпис студента
	Дата	Місце проведення	Кількість присутств.

Старша

медична сестра

___________ ________________

підпис

Ф. В. О.

Ф. В. О.

студента

_______________________________________________________________

________

курсу __________

групи_____________________________________факультету

№ п/п	Найменування маніпуляцій і процедур	Мінімум	Виконано
1	2	3	4
1. Робота в приймальному відділенні
1	Санітарна обробка хворих	5
2	Антропометричні вимірювання (зріст, маса тіла)	10
3	Транспортування хворих (на каталці, ношах)	3
4	Заповнення медичної документації: оформлення титульний аркуш медичної картки, статистичної картки, журналу реєстрації хворих.	5
2. Робота в терапевтичному відділенні
5	Зміна постільної білизни.	3
6	Зміна натільної білизни	3
7	Туалет шкіри тулуба	5
8	Туалет особи	2
9	Туалет порожнини рота	2
10	Промивання очей	2
11	Закопування крапель в очі	2
12	Закладання за повіки мазі	2
13	Туалет носових проходів	2
14	Закопування краплі в ніс	2
15	Туалет шкіри вушних раковин	2
16	Закопування крапель у вухо	2
17	Розчісування хворих	3
18	Годування хворих	5
19	Вимірювання температури тіла	35
20	Визначення частоти дихання	35
21	Визначення частоти пульсу	35
22	Вимірювання артеріального тиску	20
23	Подача підкладних суден	3
24	Накладення компресів	2
25	Постановка клізм	3
26	Передстерилізаційна обробка мединструментария	5
27	Виконано підшкірних ін’єкцій	5
28	Виконано внутрішньом’язових ін’єкцій	20
29	Виконано внутрішньовенних ін’єкцій	10
30	Виконано внутрішньошкірних ін’єкцій	5
31	Участь у реанімаційних заходах (штучне дихання і непрямий масаж серця)	1
32	Участь у промиванні шлунка	1
33	Визначення групи крові	5
34	Паркан крові із вени для лабораторних досліджень	5
35	Збір сечі для лабораторних досліджень	5
36	Збір калу для лабораторних досліджень	5
37	Збір харкотиння для лабораторних досліджень	5
38	Підготовлено хворих до рентгенологічного дослідження органів черевної порожнини	4
39	Участь під взяття шлункового вмісту	1
40	Участь в дуоденальному зондуванні	1
41	Участь у виконанні загального аналізу крові	2
42	Участь у виконанні загального аналізу сечі	2
43	Проведено бесід, випущено санітарних бюлетенів	1
44	Нічних чергувань (кількість/години)	2 /24

Студент

____________

________________

підпис

Ф. В. О.

Старша

медична сестра ___________

________________

підпис

Ф. В. О.

Науково-методичне

обґрунтування виробничої

сестринської

практики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Мета

виробничої сестринської практики

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Завдання

виробничої сестринської практики

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Метод

реалізації виробничої програми

сестринської практики . . . . . . . . . . 3

План

проходження студентами виробничої

сестринської практики . . . . . . . . . 3

Розрахунок

робочого часу на робочий день . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Загальні

методичні вказівки з організації

виробничої

сестринської

практики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Робота

студентів у відділеннях лікарні . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Навчально-дослідна

робота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . .7

Санітарно-просвітня

робота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . .8

Підведення

підсумків практики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Перелік

практичних навичок з виробничої

сестринської

практиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Перелік

питань для диференційованого заліку

за

виробничої сестринської практиці

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Розрізняють

такі основні методи дослідження

сечі.

• визначають

  колір, прозорість, запах, реакцію,

  відносну щільність;

• проводять

  мікроскопію осаду, складовими

  якого виступають формені елементи

  – еритроцити, лейкоцити, епітеліальні

  клітини, циліндри, а також кристали і

  аморфні маси солей;

• здійснюють

  хімічний аналіз на виявлення білка,

  глюкози, кетонових тіл, білірубіну і

  уробілінових тіл, мінеральних речовин.

Методика постановки проби

4.3.1.

Азопірамова

проба.

4.3.1.1.

Приготування вихідного розчину. Для

приготування 1 л (дм3)

вихідного розчину азопирама відважують

100 г амідопірину і 1,0-1,5 г солянокислого

аніліну, змішують їх у сухий мірної

посуд і доводять до об’єму 1 л (дм3)

95% етиловим спиртом. Суміш ретельно

перемішують до повного розчинення

інгредієнтів.

Вихідний

розчин азопирама слід зберігати в

щільно закритому флаконі в темряві.

Допустимий термін зберігання вихідного

розчину азопирама становить: при

температурі 4оС

(у холодильнику) – 2 місяці;

4.3.1.2.

Приготування реактиву азопирама. Перед

постановкою проби готують реактив

азопирам, змішуючи рівні об’ємні

кількості вихідного розчину азопирама

і 3% розчину перекису водню.

Реактив

азопирама можна зберігати не більше 2 годин.

При тривалому стоянні може з’явитися

спонтанне рожеве забарвлення реактиву.

При температурі вище 25оС

розчин рожевіє швидше, тому його

необхідно використати протягом 30-40

мін.

В

разі необхідності придатність

реактиву азопирам перевіряють наступним

чином: 2-3 – краплі реактиву наносять на

пляма крові. Якщо не пізніше, чим через 1

хв з’являється фіолетове забарвлення,

минуще потім в бузковий колір,

реактив придатний до вживання; якщо

фарбування протягом 1 хв не з’являється,

реактивом користуватися не слід.

Контрольоване

виріб протирають марлевою серветкою,

змочений реактивом, або наносять 2-3

краплі реактиву на виріб за допомогою

піпетки.

В

шприци вносять 3-4 – краплі робочого розчину

реактиву і кілька разів просувають

поршнем для того, щоб змочити реактивом

внутрішню поверхню шприца, особливо

місця з’єднання скла з металом, де

найчастіше залишається кров;

реактив

залишають у шприці на 1 хв, а потім

витісняють на марлеву серветку. При

перевірки якості очищення голок реактив

набирають у чистий, не має слідів

корозії шприц. Послідовно змінюючи

голки, через них пропускають реактив,

витісняючи 3-4 краплі на марлеву серветку.

Якість

очищення катетерів та інших порожнистих виробів

оцінюють шляхом введення реактиву

всередину виробу з допомогою чистого шприца

або піпетки. Реактив залишають всередині

вироби на 1 хв, після чого зливають на

марлеву серветку. Кількість реактиву,

вноситься всередину виробу, залежить від

його величини.

Література

1. Гребенів,

   А. Л.. Основи загального догляду за хворими:

   Навчальний посібник. / А. Л. Гребенів, А. А.

   Шептулін. – М: Медицина, 1991. – 256 с.

2. Мурашко,

   Ст. В. Загальний догляд за хворими: Навчальний

   посібник. / Ст. Ст. Мурашко, Е. Р. Шуганов, А. В.

   Панченко– М: Медицина, 1998. – 224 с.

3. Мухіна,

   С. А. Загальний догляд за хворими. / С. А. Мухіна,

   І. В. Тарновська. – М: Медицина, 1989. –

   326 с.

4. Мурашко,

   В. О. Електрокардіографія. / Ст. Ст. Мурашко,

   А. В. Струтынский. – М: Медицина, 1996. -256

   с.

5. Невідкладні

   стани: діагностика, тактика, лікування:

   Справ. для лікарів. / під ред. Р. А. Шершень.

   – 2-е вид. – Мінськ: Білорусь, 1998. – 574 с.

6. Загальний

   догляд за хворими та основні маніпуляції

   середнього медичного персоналу:

   Навчально-методичний посібник / під ред.

   Н.Е. Федорова. – Вітебськ, 2000. – 87 с.

7. Практичні

   навички терапевта: Практ. посібник для

   мед. ін-тов / під ред. Р. П. Матвейкова. –

   Мінськ: Вишейшая школа, 1993. – 656 с.

8. Довідник

   медичної сестри з догляду. / під ред.

   Н.Р. Палеева. – М: Медицина, 1989. – 525 с.

9. Юпатов,

   Р. І. Загальний догляд за хворими (терапія):

   Навчальний посібник / Р. В. Юпатов, Е. А. Доценко,

   В. О. Ольшанникова.– Вітебськ, 2007. – 191 с.

Постановка холодного компресу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

Приготування

і подача грілки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38

Приготування

і подача міхура з льодом . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

Загальна

характеристика шляхів введення

лікарських

засобів

в організм хворого. . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

Зовнішні

шляхи введення лікарських засобів.

Застосування

мазей, розчинів, порошків і пластирів.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Ентеральної

шлях введення лікарських препаратів

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

Парентеральний

шлях введення лікарських засобів.

Різновид

шприців. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

Проведення

проби на якість очищення шприців та голок

від

крові і миючого розчину.. . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42

Набір

лікарського розчину з ампули . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

Набір

лікарської речовини з флакона.. .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

Правила

розведення антибіотиків . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

Особливості

введення біциліну, масляних розчинів.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Виконання

внутрішньошкірних, підшкірних, внутрішньом’язових

і внутрішньовенних

ін’єкцій,

внутрішньовенних інфузій лікарських

речовин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

«Інструкція

за виконання внутрішньовенних ін’єкцій і

інфузій

в умовах лікувально-профілактичних

установ»

(затверджена

Міністерством охорони здоров’я

Республіки

Білорусь

від 23.03.99 р. реєстр. .№ 40-9003). . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . 44

Загальні

відомості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 44

Виконання

ін’єкцій в умовах лікувальних установ.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46

Внутрішньовенне

крапельне введення рідин

при

допомогою системи одноразового застосування.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Заключний

етап виконання

парентеральних

маніпуляцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49

Примітка

(до всьому тексту інструкції) . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Методика

забору крові для дослідження. . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Способи

тимчасової зупинки кровотечі.

Накладення

кровоспинного джгута на кінцівці

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

Визначення

груп крові по системі АВО при переливанні

крові

і

її компонентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

.53