Ефективне лікування грибкового отиту

Зміст

---

Введення

МКБ 10: H60,8/ H66,3/ H62,2/ B37,8/ B44,8.

Рік затвердження (частота перегляду): 2016 (перегляд кожні 3 роки).

ID: КР304.

Професійні асоціації.

• Національна медична асоціація лікарів оториноларингологів.

Причини

Основними збудниками отомикоза є плісняві, рідше – дріжджоподібні гриби, які проникають в організм з навколишнього середовища. Інкубаційний період варіює від кількох днів до кількох тижнів, після чого інфікування супроводжується гострим рецидивом, прогресуючої болем у слуховому проході.

• середовище проживання з підвищеною вологістю;
• тривале лікування антибіотиком, імунодепресантами;
• часте скупчення води в раковині вуха;
• травми слизової вуха;
• контактний дерматит, екзема;
• цукровий діабет;
• чужорідне тіло у вусі;
• стан вірусного імунодефіциту;
• гострий авітаміноз;
• алергічна реакція.

За даними численних досліджень у нашій кліматичній зоні основними збудниками ОМ є плісняві гриби роду Aspergillus і дріжджоподібні гриби роду Candida При цьому аспергільоз діагностується у 65% випадків, кандидоз у 30%.

В окремих випадках грибкове ураження вуха викликають гриби родів Penicillium, Mucor, Alterneria, Geotrichum, Kladosporium та інші, їх частка складає до 5%, відповідно. У 15% випадків присутнє поєднане ураження грибами родів Aspergillus і Candida [1].

При видової ідентифікації виявляються такі гриби: рід Aspergillus – A. Niger, A. Fumugatus, A. Orizae, A. Flavus, A. Ochraceus, A. Versicolor, A. Clavatus, A. Glaucus, A. Nidulans, A. Terreus; рід Candida – C. Albicans, C.

Tropicalis, C. Pseudotropicalis, C. Krusei, C. Glabrata, C. Parapsillosis, C. Stellatoidea, C. Intermedia, C. Brumpti; рід Penicillium – P. Notatum P. Puberulum, P. Tardum, P. Nidulans, P. Chermesinum, P. Glaucus, P.

Chrisogenum, P. Cіtrіnum і тд; [2, 3, 4, 5]. В основному, всі види грибів, що викликають ОМ відносяться до групи умовно-патогенних і викликають захворювання тільки при певних фактори, що привертають до розвитку і розмноженню грибів, забезпечуючи їх перехід від сапрофитии до патогенності.

У зв’язку з цим важливо знати передують захворюванню умови, що призводять до реалізації патогенних властивостей грибів. Основними патогенетичними моментами виникнення мікозу є адгезія (прикріплення гриба до ранової поверхні, до шкіри і тд;

), колонізація гриба та його інвазивний ріст. У патогенезі ОМ мають значення різні ендогенні та екзогенні фактори. Основним екзогенним фактором при грибковому зовнішньому отиті є травма шкіри в результаті зловживання гігієною зовнішнього слухового проходу з застосуванням ватних паличок та інших засобів «гігієни».

Під час маніпуляцій у зовнішньому слуховому проході, проведених пацієнтом самостійно, не тільки пошкоджується шкіра зовнішнього слухового проходу, але і видаляється вушна сірка – основний чинник її захисту [6].

Причиною адгезії і колонізації може бути підвищений рівень глюкози у хворих на цукровий діабет, тд; на ранніх стадіях цього захворювання рівень глюкози у вушній сірці підвищується, що сприяє зростанню грибів.

Ендогенними факторами, що призводять до виникнення ОМ, є соматичні захворювання. Супутні їм загальне ослаблення організму, порушення обміну речовин, гіповітаміноз можуть відігравати важливу роль у виникненні ОМ.

Іншим важливим патогенетичним фактором у розвитку ОМ є проведена хворим тривала загальна і місцева антибіотикотерапія, застосування стероїдів. Пригнічуючи ріст патогенної і нормальної бактеріальної флори, антибіотики тим самим сприяють розвитку дисбіозу і активізації грибів.

Застосування кортикостероїдів у великих дозах, призводить до зниження неспецифічного та специфічного імунітету. Крім того, до виникнення грибкових ускладнень можуть призвести лікування цитостатичними препаратами і променева терапія [7].

У патогенезі мікотичної захворювання післяопераційної порожнини вуха як причинного фактора в першу чергу слід назвати тривалий запальний процес у післяопераційної порожнини, що супроводжується ушкодженням епітелію.

При цьому запальний ексудат, що містить вуглеводи, білки, пептони, мінеральні солі та інші речовини, що є гарним живильним середовищем, а постійна температура, вологість, вільний доступ повітря в післяопераційну порожнину середнього вуха представляють оптимальні умови для активізації та розвитку грибів.

Запалення вуха, спровоковане грибками, може виникати з-за ряду причин. Часто слухові проходи інфікуються в результаті травм або потрапляння сторонніх предметів.

Причини захворювання.

• Потрапляння у вухо твердих предметів.
• Недотримання правил гігієни вух.
• Підвищене потовиділення.
• Механічні пошкодження вух.
• У деяких випадках захворювання може бути спровоковано регулярним чищенням вуха ватяними паличками.
• Регулярне використання навушників або слухових апаратів.
• Тривале перебування в місцях з високою вологістю.
• Проживання на забруднених територіях.
• Робота або проживання в запилених приміщеннях.
• Зараження грибком може статися під час хірургічного втручання при недотриманні правил асептики.
• Спровокувати отомикоз можуть симптоми і лікування внутрішнього отиту. Отит внутрішнього вуха – це запалення лабіринту. Діагностика захворювання включає ряд заходів, під час яких грибкова інфекція може потрапити в слухові проходи (наприклад, мазок з вуха при отиті).
• Цукровий діабет.
• Порушення обміну речовин в організмі.
• Імунодефіцит.
• Недолік в організмі вітамінів (гіповітаміноз).

У групу ризику розвитку захворювання входять особи, які перенесли захворювання вуха. Так, при терапії антибіотиками і промиванні слухових проходів при отиті антибактеріальними препаратами відбувається порушення мікрофлори вуха. Це призводить до появи дисбактеріозу, при якому швидко розвивається грибкова інфекція.

Причиною розвитку грибкового отиту є зараження грибами певного роду. Їх існує безліч, але найчастіше призводять до захворювання цвілеві гриби, хоча нерідкі випадки зараження та дріжджоподібними їх родичами.

До таких факторів можна віднести:

• Прийом лікарських препаратів, а саме довгостроковий курс антибактеріальної терапії.

• Підвищена вологість.

• Тривале та безконтрольне використання імунодепресантів.

• Попередній грибкового отиту гнійний отит.

• Травма слизової оболонки вуха. Саме ті люди, які приділяють особливу увагу гігієні вушного проходу і використовують для цієї мети ватяні палички, частіше за інших страждають грибкових отитом.

• Чужорідне тіло у вусі

• Цукровий діабет

• Алергія

• Сверблячих дерматит, екзема

Діагностика

Лікувати отит грибкової природи належить системними препаратами, мазями та кремами для застосування зовнішньо. Однак для початку потрібно детально обстежити вогнища патології, одного інструментального огляду отоларинголога не вистачає для постановки остаточного діагнозу.

Загальні аналізи крові і сечі показують присутність в біологічних рідинах запального процесу, а лабораторне дослідження специфічних виділень з вушних проходів – наявність ниток грибкового міцелію. Тільки після цього можна займатися місцевим лікуванням, терапевтичними заходами.

Основними діагностичними методами при отомикозе є:

• Эндомикроскопический,
• Мікробіологічний,
• Мікологічний,
• Рентгенологічний.

Отоскопические ознаки отомикоза — звуження вушного проходу, почервоніння і набряк шкіри, інфільтрація слизової, рясні виділення зі скупченням міцелію.

Діагностика отомикоза будь-якої форми ґрунтується на даних лабораторних методів дослідження виділень із вуха, в ході якого визначають вид збудника та його чутливість до антибактеріальних препаратів.

Мікроскопічне дослідження полягає у виявленні в досліджуваному матеріалі ниток міцелію і спор грибів. Під мікроскопом вивчають нативні препарати, а також забарвлені метиленовим синім, по Граму, плівками розчинами. Мікроскопія дозволяє визначити рід гриба.

Бактеріологічне дослідження спрямоване на виявлення на поживних середовищах характерних для колоній грибів. Для цього патологічне відокремлюване засівають на тверді і рідкі селективні середовища Сабуро.

Скарги і клінічні прояви при ОМ є наслідком вегетації певних грибів у вусі і багато в чому обумовлені локалізацією процесу. При опитуванні необхідно уточнити час початку захворювання та особливості перебігу. Слід з’ясувати, чи не було раніше отиту, мікозу іншої локалізації, які періодичність, тривалість і характер загострень. Враховується раніше проведене лікування (місцеве або загальне), його ефективність: чи не було погіршення стану, рецидивів. Обов’язково треба з’ясувати, лікувалися раніше хворі антибіотиками, кортикостероїдами, цитостатиками (тривалість та інтенсивність лікування), особливості виробничих і побутових умов, перенесені раніше захворювання, алергологічний анамнез. У хворих ОМ відзначається збільшення частоти загострень, відсутність або незначний ефект від стандартних методів лікування. Основні скарги при микотическом зовнішньому отиті – рідкі виділення (при кандидозі), утворення кірок, пробок в зовнішньому слуховому проході (при аспергиллезе), свербіння, біль, закладеність вуха. Деякі хворі в гострій стадії можуть пред’являти скарги на головний біль, підвищення температури тіла, підвищену чутливість вушної раковини, завушній області і зовнішнього слухового проходу. При всіх формах мікотичної зовнішнього отиту порушення слуху або не виявляється, або воно незначне за типом ураження звукопровідного апарату. Клінічні прояви при микотическом середньому отиті і мікозі післяопераційної порожнини середнього вуха характеризуються як симптоматикою гнійного запального процесу середнього вуха, так і самим мікозом. Основними скаргами хворих з микотическим середнім отитом є: зниження слуху, наявність виділень з вуха, періодично виникає свербіж у вусі, можуть бути запаморочення [13,14]. Протягом ОМ тривалий з періодичними загостреннями. Загострення характеризуються вираженою вушної болем, свербінням, закладеністю вуха, виділеннями з нього, головним болем, запамороченням [13, 15]. • Рекомендується проведення отоскопії.

Для того, щоб встановити наявність саме грибкового ураження вуха, лікарі найчастіше вдаються до культурального і микроскопическому дослідження. Для цього необхідний забір відокремлюваного вмісту з вуха.

Для того, щоб визначити зовнішній грибковий отит лікаря потрібно візуальний огляд, при якому він виявить інфільтрацію і почервоніння шкіри, а також наявність патологічних виділень.

Встановити отомикоз середнього вуха дозволить отоскопія, під час проведення якої буде виявлена перфорація барабанної перетинки і наявність відповідних виділень.

Коли у хворого грибковий мірингіт, то отоларинголог побачить набряклу і червону барабанну перетинку, на її поверхні виявляється міцелій, відсутня світловий рефлекс.

Профілактика

Для отомикоза характерний рецидивуючий перебіг, тому необхідно велику увагу приділяти профілактичним заходам.

Основні профілактичні заходи:

• Раціональна антибактеріальна і гормональна терапія,
• Попередження пошкоджень шкіри та запальної патології вух,
• Правильний догляд за вухами,
• Загальнозміцнюючий лікування,
• Загартовування,
• Захист вух від попадання води під час купання у басейнах та водоймищах,
• Періодичне змазування шкіри вушного проходу антімікотіческімі препаратами,
• Лікування супутніх патологій,
• Правильне харчування.

Фахівці не рекомендують використовувати для чищення вух ватяні палички, оскільки вони дряпають і травмують шкіру слухового проходу, що може погіршити ситуацію.

Щоб уникнути грибкового ураження слухових проходів, потрібно своєчасно подбати про елементарні заходи профілактики, виключивши тим самим проникнення в організм патогенної флори. Отже, ефективні профілактичні заходи проти отиту представлені нижче:

• уникати тривалого переохолодження організму;
• виключити ускладнення тривалої антибактеріальної терапії;
• прибирати із слухових проходів надлишки рідини після купання;
• обов’язково зміцнювати імунітет;
• уникати травмування слизової порожнини середнього вуха.

Список літератури

ХГСО – хронічний гнійний середній отит. ХНО – хронічний зовнішній отит. АЛЕ – зовнішній отит. ОМ – отомикоз. ПО – післяопераційну порожнину.

• Крюків А. В. , Кунельская В. Я. , Шадрін Р. Б. Епідеміологія грибкових захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха. Пробл. Мед. Мікології. 2011; №13(1): с. 28-31. • Аравійський Р. А. , Климко Н. Н. , Васильєва Н. Ст.

Діагностика мікозів. Посібник для лікарів. СПб. : Видавничий дім СПбМАПО; 2004 – 186 с. • Кунельская В. Я. Мікози в оториноларингології. М. : Медицина; 1989 – 320 с. • Сергєєв А. Ю. , Сергєєв Ю. В. Грибкові інфекції. М. : Бионом-прес; 2003 – 440с.

• I. Vennewald , Klemm E. Otomycosis Diagnosis and Treatment Clinics in dermatology 2010; № 28(2): 202-211. • Кунельская В. Я. , Шадрін Р. Б. Сучасний підхід до діагностики та лікування микотических уражень ЛОР-органів.

Вісник оториноларингології. 2012; №6: с. 76-81. • Климко Н. Н. Мікози: діагностика і лікування. Керівництво для лікарів. 2-е вид. , перероб. Та доп. М. : Ві Джі Груп, 2008 – 336 с. • Буркутбаева Т. Н. Клініко-лабораторні та патоморфологічні аспекти діагностики і лікування микотических трепанационных порожнин середнього вуха.

Російська оториноларингологія. 2009; № 2: 48-53с. • Кунельская В. Я. , Шадрін Р. Б. , Рассказова Т. В. , Калініна І. Б. Середній отит. Роль бактеріальної і грибкової інфекції. Медична рада. 2013. № 7: 11-17с. • Крюків А. В.

, Кунельская В. Я. , Шадрін Р. Б. Аспекти сучасної епідеміології ЛОР-мікозів. Вісник оториноларингології. 2011. №2: 13-15 с. • Araiza J. P. , Canseco A. B. Otomycosis: clinical and mycological study of 97 cases Rev Laryngol Otol Rhinol (Bord). 2006; №127 (4): 251-254. • Nong H. , Li J. , Huang G.

Etal The observation of mycology and clinical efficacy in 325 cases with otomycosis Lin Chuang Er Bi Yan Hou Ke Za Zhi 1999; 13(10): 438-440. • Кунельская В. Я. , Шадрін Р. Б. Діагностика і лікування отомикоза.

Довідник поліклінічного лікаря. 2010; №6: 29-31 с. • Deguine C. , Pulec J. L. Otomycosis with pus Ear Nose Throat J. 2002; 81(7): 428. • Yates P. D. , Upile T. , Axon P. R. , Carpentier J. Aspergillus mastoiditis in a patient with acquired immunodeficiency syndrome J.

Laryngol Otol 1997; 111: 560-561. • Bhavasar R. S. , Goje S. K. , Takalkar A. A. Et al Detection of Candida by calcofluor white Acta Cytol 2010; 54(5): 679-84. • Karaarslan A. , Arikan S. , Ozcan M. , Ozcan KM.

In vitro activity of terbinafine and itraconazole against Aspergillus species isolated from otomycosis Mycoses 2004; 47(7): 284-7. • Dyckhoff G. , Hoppe-Tichy T. , Kappe R. , Dietz A. Antimycotic therapy in otomycosis with tympanic membrane perforation HNO. 2000; 48(1): 18-21.

Опис

Грибковий зовнішній отит – грибкове захворювання, зумовлене розвитком на шкірі вушної раковини, стінках зовнішнього слухового проходу, барабанної перетинки цвілевих або дріжджоподібних грибів. Грибковий мірингіт – розвиток на барабанній перетинці цвілевих грибів.

Грибковий середній отит – грибкове захворювання, обумовлене розвитком в барабанної порожнини різного роду цвілевих і дріжджоподібних грибів. Мікоз післяопераційної порожнини – грибкове захворювання, обумовлене розвитком в післяопераційній порожнині середнього вуха різного роду цвілевих і дріжджоподібних грибів. Синоніми – отомикоз.

Класифікація отомикоза

Найбільш поширені форми отомикоза:

• Кандидоз,
• Аспергільоз,
• Мукоидоз,
• Кокцидиоидоз,
• Криптококоз,
• Бластомікоз.

В залежності від розташування вогнища запалення отомикоз підрозділяють на:

1. Зовнішній, який розвивається у 50% випадків,
2. Середній, що становить 20% від всіх отомикозов,
3. Мірингіт,
4. Післяопераційний.

• За локалізацією – зовнішній грибковий отит, грибковий мірингіт, грибковий середній отит і грибковий середній післяопераційний отит. • За характером збудника – цвілевий, дріжджеподібний, змішаний. • За клінічним перебігом – хронічний. [13].

Розділяють декілька різновидів даного захворювання. Всі вони відрізняються, враховуючи локалізацію запалення. Отоларингологи виділяються такі види захворювання:

1. Зовнішня форма захворювання. Характеризується ураженням тільки раковини вуха, зовнішнього вушного каналу. Така форма вважається найбільш поширеною.
2. Виникнення грибкового менінгіту відзначається нечасто, в одному з десяти випадків ураження. При такій різновиди хвороби відбувається ураження барабанної перетинки.
3. Середній отомикоз, під час нього відбувається ураження середньої порожнини слухового апарату.
4. Післяопераційний отомикоз середнього вушного проходу. Дана патологія відрізняється тим, що грибкові агенти активізують свою діяльність після проведеної процедури хірургічного лікування захворювання.