ЕКГ: розшифровка у дорослих, норма в таблиці

Електрокардіографія – метод вимірювання різниці потенціалів, що виникають під впливом електричних імпульсів серця. Результат дослідження представлений у вигляді електрокардіограми (ЕКГ), яка відображає фази серцевого циклу та динаміку роботи серця.

В процесі серцебиття синусовий вузол, розташований біля правого передсердя, генерує електричні імпульси, які проходять по нервових шляхах, скорочуючи міокард (серцевий м’яз) передсердь і шлуночків у певній послідовності.

Після скорочення міокарда імпульси продовжують поширюватися по тілу у вигляді електричного заряду, у результаті чого виникає різниця потенціалів – вимірна величина, яку можна визначити з допомогою електродів електрокардіографа.

Особливості процедури

У процесі запису електрокардіограми використовують відведення – накладання електродів за спеціальною схемою. Щоб повністю відобразити електричний потенціал на всіх ділянках серця (передньої, задньої і бічних стінок, міжшлуночкової перегородок), використовується 12 відведень (три стандартних, три посилених і шість грудних), при яких електроди розташовуються на руках, ногах і на певних ділянках грудей.

Під час процедури електроди реєструють силу і спрямованість електричних імпульсів, а записуючий пристрій фіксує утворилися електромагнітні коливання у вигляді зубців і прямій лінії на спеціальному папері для запису ЕКГ з певною швидкістю (50, 25 або 100 мм в секунду).

На паперовій реєстраційної стрічці використовують дві осі. Горизонтальна вісь X показує час і позначається в міліметрах. З допомогою тимчасового відрізка на міліметрівці можна відстежити тривалість процесів розслаблення (діастоли) та скорочення (систоли) всіх ділянок міокарда.

Вертикальна вісь Y є показником сили імпульсів і позначається в миливольтах – мВ (1 маленька клітинка = 0,1 мВ). За допомогою вимірювання різниці електричних потенціалів визначають патології серцевого м’яза.

Також на ЕКГ позначені відведення, на кожному з яких по черзі реєструється робота серця: стандартні I, II, III, грудні V1-V6 і посилені стандартні aVR, aVL, aVF.

Показники ЕКГ

Основними показниками електрокардіограми, що характеризують роботу міокарда, є зубці, сегменти та інтервали.

Зубці – це всі гострі і округлі опуклості, записані по вертикальній осі Y, які можуть бути позитивними (спрямованими вгору), негативними (спрямованими вниз) і двухфазными. Існує п’ять основних зубців, обов’язково присутніх на графіку ЕКГ:

• P – реєструється після виникнення імпульсу в синусовом сайті і послідовного скорочення правого і лівого передсердь;
• Q – реєструється при появі імпульсу з міжшлуночкової перегородки;
• R, S – характеризують скорочення шлуночків;
• T – позначає процес розслаблення шлуночків.

Сегментами називаються ділянки з прямими лініями, що позначають час напруги або розслаблення шлуночків. В електрокардіограмі виділяють два основних сегменти:

• PQ – тривалість збудження шлуночків;
• ST – час розслаблення.

Інтервал – це ділянка електрокардіограми, що складається з зубця та сегмента. При дослідженні інтервалів PQ, ST, QT враховують час поширення збудження в кожному передсерді, в лівому та правому шлуночках.

Норма ЕКГ у дорослих (таблиця)

За допомогою таблиці норм можна провести послідовний аналіз висоти, інтенсивності, форми і довжині зубців, інтервалів і сегментів для виявлення можливих відхилень. В силу того, що проходить імпульс поширюється по міокарду нерівномірно (з-за різної товщини і розмірів серцевих камер), виділяють основні параметри норми кожного елемента кардіограми.

На підставі інформації, отриманої при розшифровці ЕКГ, можна зробити висновки про особливості серцевого м’яза:

• нормальна робота синусового вузла;
• робота провідної системи;
• частота і ритмічність серцевих скорочень;
• стан міокарда – кровообіг, товщина на різних ділянках.

Алгоритм розшифровки ЕКГ

Існує схема розшифровки ЕКГ з послідовним вивченням основних аспектів роботи серця:

• синусовий ритм;
• ЧСС;
• регулярність ритму;
• провідність;
• ЕОС;
• аналіз зубців і інтервалів.

Синусовий ритм – рівномірний ритм серцебиття, обумовлений появою імпульсу в AV-вузлі з поетапним скороченням міокарда. Наявність синусового ритму визначається при розшифровці ЕКГ за показниками зубця P.

Також в серце знаходяться додаткові джерела збудження, що регулюють серцебиття при порушенні AV-вузла. Несинусовые ритми проявляються на ЕКГ наступним чином:

• Передсердний ритм – зубці P знаходяться нижче ізолінії;
• АV-ритм – на електрокардіограмі P відсутні або йдуть після комплексу QRS;
• Шлуночковий ритм – в ЕКГ не спостерігається закономірності між зубцем P і комплексом QRS, при цьому ЧСС не доходить до 40 ударів на хвилину.

Коли виникнення електричного імпульсу регулюється несинусовыми ритмами, діагностуються наступні патології:

• Екстрасистолія – передчасне скорочення шлуночків або передсердь. Якщо на ЕКГ з’являється позачергової зубець P, а також при деформуванні або зміні полярності діагностується передсердна екстрасистолія. При вузловій екстрасистолії P спрямований вниз, відсутня або знаходиться між QRS і Т.
• Пароксизмальна тахікардія (140-250 ударів в хвилину) на ЕКГ може бути представлена у вигляді накладення зубця P на T, що стоїть позаду комплексу QRS у II і III стандартних відведеннях, а також у вигляді розширеного QRS.
• Тріпотіння (200-400 ударів в хвилину) шлуночків характеризується високими хвилями з важко розрізнити елементами, а при тріпотінні передсердь виділяється тільки комплекс QRS, а на місці зубця P присутні пилкоподібні хвилі.
• Мерехтіння (350-700 ударів в хвилину) на ЕКГ виражено у вигляді неоднорідних хвиль.

Частота серцевих скорочень

Розшифровка ЕКГ серця обов’язково містить показники ЧСС і записується на стрічці. Для визначення показника можна скористатися спеціальними формулами в залежності від швидкості запису:

• при швидкості 50 міліметрів в секунду: 600/ (кількість великих квадратів в інтервалі R-R);
• при швидкості 25 мм сек: 300/ (кількість великих квадратів між R-R),

Також числовий показник серцебиття можна визначити за маленьким клітинам інтервалу R-R, якщо запис стрічки кардіограми проводилася зі швидкістю 50 мм/с:

• 3000/ кількість маленьких клітин.

Нормальна ЧСС у дорослої людини становить від 60 до 80 ударів на хвилину.

Регулярність ритму

У нормі інтервали R-R однакові, але допускається збільшення або зменшення не більше, чим на 10% від середнього значення. Зміна регулярності ритму і підвищені/знижені показники ЧСС можуть виникати в результаті порушення автоматизму, збудливості, провідності, скоротливості міокарда.

При порушенні функції автоматизму в серцевому м’язі спостерігаються наступні показники інтервалів:

• тахікардія – ЧСС перебуває у межах 85-140 ударів в хвилину, коротким періодом розслаблення (проміжок TP) і коротким інтервалом RR;
• брадикардія – ЧСС зменшується до 40-60 ударів в хвилину, а відстані між RR і TP збільшуються;
• аритмія – між основними інтервалами серцебиття відлежуються різні відстані.

Провідність

Для швидкої передачі імпульсу від джерела збудження до всіх відділів серця існує спеціальна провідна система (SA і AV – вузли, а також пучок Гіса), порушення якої називається блокадою.

Виділяють три основні різновиди блокад – синусову, внутрипредсердную і атріовентрикулярну.

При синусової блокаді на ЕКГ відображено порушення передачі імпульсу до предсердиям у вигляді періодичного випадання циклів PQRST, при цьому в проміжку між R-R значно збільшується відстань.

Внутрипредсердная блокада виражається у вигляді тривалого зубця P (більше 0,11 с).

Атріовентрикулярну блокаду поділяють на кілька ступенів:

• I ступінь – подовження інтервалу P-Q більше 0,20 с;
• II ступінь — періодичне випадання QRST з нерівномірним зміною часу між комплексами;
• III ступінь – шлуночки і передсердя скорочуються незалежно один від одного, в результаті чого в кардіограмі відсутній зв’язок між P і QRST.

Електрична вісь

ЕОС відображає послідовність передачі імпульсів по міокарду і в нормі може бути горизонтальною, вертикальною і проміжною. Розшифровки ЕКГ електричну вісь серця визначають по розташуванню комплексу QRS у двох відведеннях – aVL і aVF.

У деяких випадках відбувається відхилення осі, яке саме по собі не є захворюванням і виникає через збільшення лівого шлуночка, але, в той же час, може свідчити про розвиток патологій серцевого м’яза. Як правило, ЕОС відхиляється ліворуч через:

• ішемічний синдром;
• патологія клапанного апарату лівого шлуночка;
• артеріальна гіпертензія.

Нахил осі праворуч спостерігається при збільшенні правого шлуночка при розвитку таких захворювань:

• стеноз легеневої артерії;
• бронхіт;
• астма;
• патологія трикуспідального клапана;
• вроджений порок.

Відхилення

Порушення тривалості інтервалів і висоти хвиль також є ознаками змін у роботі серця, на підставі яких можна діагностувати ряд вроджених і набутих патологій.