Тубоотит: симптоми і лікування у дітей в домашніх умовах

Форми протікання

Основна класифікація тубоотіта поділяє його на види з урахуванням характеру перебігу. За цим критерієм описують дві форми захворювання:

1. Гостра. Цей тип триває близько 1-2 тижнів. Гострий тубоотит характеризується більш яскраво вираженими симптомами. Адекватне лікування дозволяє купірувати ознаки патології буквально за кілька діб.
2. Хронічна. Тривалість цієї форми становить від 1 місяця до року або більше. Розвивається із-за відсутності лікування гострої форми, яка і переходить в хронічну. Симптоми захворювання тут менш виражені, а сама патологія відрізняється зміною періодів ремісії і рецидивів.

Причини виникнення

Переважно причиною тубоотіта стає інфекційний процес в гирлі труби. Інфекція потрапляє в трубу з порожнини носа. Так, гострий риніт може призвести до набряку слизової носа, в тому числі, і в гирлах слухових труб, внаслідок чого виникає непрохідність слухової труби.

Нерідко при нежиті або сильному сякання слиз потрапляє в гирлі слухової труби, що є причиною розвитку тубоотіта. Тому при гострому гаймориті і риніті важливо правильно сякатися. При сякання необхідно відкривати рот і притискати одну половину носа.

Трапляється, що причиною тубоотіта стає стійке порушення функції слухової труби при вазомоторний риніті. У такому разі тубоотит можна назвати ускладненням вазомоторного риніту. Такий тубоотит важко піддається лікуванню, і для нього характерне утворення стійких набряків в області заднього кінця нижніх слухових раковин з поширенням на гирлі слухової труби. Лікування тубоотіта в даному випадку необхідно поєднувати з лікуванням вазомоторного риніту.

У дітей тубоотит нерідко носить двосторонній характер. У дорослому віці тубоотит частіше спостерігається з болючої сторони.

За статистикою, діти страждають тубоотитом частіше за дорослих, що зумовлено анатомічним будовою органів слуху. У старшого покоління слухова труба більше вигнута і протяжна, що ускладнює проникнення збудників інфекції в середнє вухо.

Найбільш поширені причини тубоотіта в дитячому віці:

• захворювання носа та приносових пазух в гострій або хронічній фазі – аденоїдит, фарингіт, нежить;
• ускладнення зовнішнього та середнього отиту;
• пухлинні утворення в районі носоглотки;
• викривлення носової перегородки (таке трапляється внаслідок травми);
• часті різкі перепади артеріального тиску;
• зараження організму пневмококової, стрептококової або стафілококової інфекцією;
• ускладнення грипу, наслідок невдалого пірнання в басейні, природному водоймищі;
• алергічні реакції на зовнішні подразники, тривалий прийом антибіотиків.

Є кілька причин, які провокують тубоотит. Одна з головних – довжина євстахієвої труби у малюка набагато коротше, чим у дорослих, інфекції проникають у неї з легкістю, викликаючи запалення і інші патології.

До причин розвитку тубоотіта належать і такі фактори:

• різкі перепади зовнішнього тиску;
• алергія маленького організму на зовнішні або внутрішні подразники;
• інфекційні захворювання;
• неправильні дії при сякання;
• вроджені патології вуха.

Нерідко тубоотит плутають з іншими захворюваннями, тому потрібно уважно стежити за ознаками хвороби і без зволікання показати дитину фахівцеві.

Місце локалізації

Запалення може торкатися як одне вухо, так і обидва. У першому випадку діагностують односторонній тубоотит. Він протікає не так важко, може бути правостороннім і лівостороннім. Гострий двосторонній тубоотит – це діагноз, який частіше ставлять дітям.

Захворювання вражає відразу праву і ліву слухову трубу. З-за цього двосторонній тубоотит вважається більш небезпечним, особливо для молодшого віку пацієнтів. У дорослих він відзначається рідше. Їм частіше ставлять діагноз право – або лівобічний тубоотит. Основною причиною є ослаблення імунної системи.

Симптоми хвороби

Незалежно від віку, ознаки тубоотіта практично не відрізняються, тому з визначенням хвороби проблем не виникне.

Захворювання може свідчити про себе такими симптомами:

• відчуття закладеності у вухах, постійний неприємний шум;
• зниження слуху, в деяких випадках його зникнення;
• сильна біль у хворому вусі, що посилюється при дотиках;
• набряклість раковини вуха;
• висока температура;
• висипання на вушній раковині, нагадують крихітні бульбашки з прозорим вмістом без запаху.

Не завжди всі ознаки з’являються одночасно – нерідко проходить багато часу, перш чим дитина поскаржиться на неприємні відчуття.

Відмінною рисою тубоотіта є наявність локальних симптомів в області ураженого вуха. При цьому, загальні симптоми:

• підвищення температури,
• пітливість,
• інтоксикація у вигляді нудоти, загальної слабкості, втрати апетиту

як правило, відсутні або незначно виражені.

Двосторонній тубоотит у дітей

Схильність дітей до двостороннього тубоотиту пояснюється тим, що у них більш короткий і рівна слуховий прохід порівняно з дорослим. З-за цього бактерії і віруси дуже легко проникають всередину середнього вуха.

• зниження слуху;
• численні бульбашки в зовнішньому слуховому проході;
• тріск у вухах;
• гіперемія і набряк вушної раковини;
• слух відновлюється тільки при ковтанні слини, кашлі і чханні.

Грудні діти постійно чіпають себе за вушко, що їх турбує. Малюки намагаються притулити його до мами або до будь-якої поверхні. З-за болю і дискомфорту дитина стає вередливою і неспокійним. Він може погано спати, їсти або зовсім відмовлятися від їжі.

У маленьких дітей при тубоотите може піднятися висока температура. При хронічній формі у них з’являються виділення з вуха. На тлі цього дитина погано чує. Ці ознаки можуть зникати і знову з’являтися.

Різновиди евстахііта

Тубоотит характеризується запаленням євстахієвої труби, яка з’єднує середнє вухо і носоглотку. Як правило, у дітей він починається в гострій формі з ураження слизових з правого або з лівого боку від носа. Недуга прогресує швидко і при некоректному лікуванні переходить в хронічну форму.

Іноді процес поширюється на друге вухо – тоді діагностують двосторонній тубоотит. У цих форм однакові симптоми. При двосторонньому поширення недуги малюк відчуває себе набагато гірше, оскільки запалюються і перекриваються обидві слухові труби.

• значне зниження слуху;
• почуття хворобливого розпирання барабанних перетинок;
• запаморочення;
• шум і стукіт серцебиття у вухах;
• млявість, втрата апетиту;
• підвищення температури до 39 градусів і більше.

За характером запалення класифікують:

1. Катаральний тубоотит. Розвивається внаслідок перенесених ГРВІ. При цьому з вуха виділяється прозора рідина.
2. Серозний. Виступає ускладненням катарального. Виникає при порушенні функціонування євстахієвої труби. В барабанну порожнину надходить клейка рідина – ексудат.
3. При переході запального процесу в гнійний ситуація погіршується. Гній накопичується за барабанною перетинкою і, не знаходячи виходу, може розірвати її. По мірі прогресування таке запалення зачіпає всі тканини органа слуху.

Для більш простий діагностики євстахіїт ділять на декілька видів. Лікування призначається тільки фахівцем після точного визначення чинників, що спровокували захворювання і виявлення додаткових ознак.

Євстахіїт класифікується кількома видами:

• двосторонній;
• хронічний;
• лівобічний;
• правобічний;
• інфекційний;
• спровокований алергією;
• хронічний.

Самостійно приступати до лікування дитини категорично заборонено – кожна з різновидів евстахііта має свої особливості і здатна викликати неприємні наслідки при неправильному впливі.

Ускладнення захворювання

При своєчасному зверненні до лікаря двосторонній тубоотит успішно лікується. При відсутності лікування або некоректних призначення можливі незворотні наслідки для здоров’я і слуху дитини. Одним з таких ускладнень недуги виступає зниження рухливості барабанної перетинки і злипання стінок євстахієвої труби.

Профілактика тубоотіта у дітей – це:

• грудне вигодовування до року;
• мінімізація ризику травм вуха;
• загартовування, зміцнення імунної системи;
• контроль за аденоїдами (якщо лор виявив їх наявність);
• профілактика ситуацій, при яких можливі перепади тиску;
• мінімізація ризику переохолодження, перебування дитини на протязі;
• запобігання поширення процесу на друге вухо (при виявленні одностороннього тубоотіта) за рахунок використання крапель і судинорозширювальних препаратів.

Незалежно від типу запалення приступити до лікування недуги слід негайно. Не варто тягнути з прийомом антибіотиків, які виписав лікар. Нерідко тільки з їх допомогою можна швидко і ефективно усунути запальний процес.

Головними наслідками тубоотіта виступають туговухість та глухота. Ризик їх розвитку більш високий у разі хронічної форми захворювання. Вона сама небезпечна, тому лікувати патологію потрібно з перших же ознак. Інші можливі ускладнення:

• проблеми з вестибулярним апаратом;
• проникнення інфекції з вуха всередину черепа;
• менінгіт;
• порушення функції барабанної перетинки;
• гнійний середній отит;
• нейросенсорна приглухуватість;
• абсцес;
• сепсис.

Тубоотит може призводити до ускладнень. Найбільш значимі:

• перехід запального процесу на внутрішнє вухо з порушенням координації рухів, запамороченням, нестійкістю в ході, зниженням концентрації уваги;
• запалення соскоподібного відростка, який розташований за вушною раковиною (мастоїдит), що проявляється гострим болем в області скроневої кістки, набряком і почервонінням за вухом;
• менінгіт (запалення оболонок головного мозку) – вкрай небезпечне захворювання з підвищенням температури тіла більше чим до 40°C, вираженими головними болями, втратою свідомості.

до стійкої дисфункції слухової труби, коли у вушний порожнини утворюється негативний тиск і починає накопичуватися ексудат. У свою чергу, це стає причиною виникнення спайкового процесу між слуховими кісточками, виникає стійке порушення слуху.

Якщо в порожнині середнього вуха тривалий час присутній негативний тиск, відбувається подразнення равлики, в результаті чого з’являються дегенеративні зміни слухового нерва, виникає нейросенсорна приглухуватість.

Діагностика

Діагностика тубоотіта заснована на оцінці скарг, інших симптомів і результатів огляду пацієнта ЛОР-лікарем. При цьому барабанна перетинка при огляді набрякла, каламутна, деформована, втягнута, з окремими ділянками почервоніння.

Для виявлення ступеня зниження слуху, а також динаміки лікування і визначення прогресування хронічного тубоотіта застосовують аудіометрію. Проведення дослідження виділень з вуха або мазка дає інформацію про безпосередній природу хвороби: інфекційної або алергічної, що визначає основний напрям лікувальних заходів.

Першим для діагностування захворювання лікар-отоларинголог проводить огляд носової порожнини і вух пацієнта. Це процедури риноскопії та отоскопії. Вони допомагають оглянути слизову носоглотки, гирло євстахієвої труби, кінці носових раковин.

Отоскопія – це процедура, яка розглядає стан слухового проходу і барабанної перетинки. При розвитку евстахііта спостерігається набряк і гіперемія слизової. Якщо хвороба перейшла в перфоративну стадію, то стають видні виділення з барабанної перетинки та перфорація. Інші методи діагностики патології:

• продування вух по Політцеру – процедура, при якій в одну ніздрю вставляють наконечник балону, а другу затискають, після чого пускають повітря, щоб перевірити прохідність слухової труби;
• загальний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• мазок з вуха для;
• аудиопробы – дослідження слуху;
• рентгенографія;
• комп’ютерна томографія.

Біль і закладеність у вусі – скарги дітей, які не можна ігнорувати батькам. Немовлята не можуть розповісти про це, однак виявляють занепокоєння і плачуть. Коли підстав для плачу немає, слід запідозрити проблеми з вушками і відвідати лора. Рання діагностика вбереже від неприємностей зі слухом у дорослому віці.

Якщо дитина вміє розмовляти і здатний описати неприємні відчуття, що виникли при хворобі, діагностування особливих труднощів не складе. Дослідження також складаються з уважного вивчення вушних порожнин – аудиограммой перевіряють ступінь слуху.

Додаткове дослідження проводять поруч маніпуляцій, що дозволяє оцінити вентиляційну функцію труби вуха, її прохідність. Є ряд процедур, які сприяють постановці точного діагнозу (досвід Вальсальви, проба із застосуванням порожнього глотка).

Особливості лікування

На ранній стадії хвороби лікування тубоотіта у дітей зазвичай проводиться без застосування антибіотиків. З ним цілком здатні впоратися протизапальні препарати та судинозвужувальні краплі, які допомагають збільшити просвіт і швидко зняти набряклість.

Але застосовувати народні способи лікування можна тільки з дозволу лікаря. У тому випадку, якщо за барабанною перетинкою встиг зібратися гній, у дитини підвищена температура тіла або порушена цілісність барабанної перетинки, подібні процедури категорично протипоказані.

Якщо хвороба перейшла в гнійний отит середнього вуха, можливо, буде потрібно приміщення дитини в стаціонар і курс лікування антибактеріальними препаратами. Коли гною багато, і він викликає запалення і сильне випинання барабанної перетинки, лікар може прийняти рішення про її проколі. Це дозволяє швидко зняти біль і прискорити процес одужання.

Багато батьків відмовляються від цієї маніпуляції, вважаючи, що вона погіршить слух. Але це зовсім не так. Процедура проводиться під місцевою анестезією і дуже швидко.

Барабанна перетинка повністю заживає за 3-4 дні і на гостроту слуху прокол ніяк не впливає. А ось якщо під тиском гною відбудеться не перфорація, а розрив перетинки, то відновити слух можна буде тільки за допомогою складної операції.

На стадії одужання часто підключають фізіотерапевтичні процедури. Це може бути ультразвук, електрофорез, пневмомасаж євстахієвої труби, ультрафіолетове опромінення. Швидше відновитися і допомагає правильно підібрана вітамінна терапія.

Лікування призначається залежно від діагностики. Вплив на захворювання відбувається під постійним контролем дитячого лікаря. При призначенні ліків фахівець бере до уваги різновид тубоотіта, причини його розвитку. Чималу роль у призначенні препаратів грають додаткові симптоми.

При наявності ускладнень лікування проводиться медикаментозно. Якщо тубоотит протікає в легкій формі і небезпечні для малюка прояви відсутні, лікар призначає фізіотерапію. Нерідко в лікуванні хвороби застосовується комплексний метод, що дозволяє отримати швидкі результати і припинити подальші ускладнення.

В першу чергу, застосування медикаментів спрямовано на зниження набряклості і припинення розвитку запального процесу.

Дозування, кількість застосувань, тривалість лікування визначає лікар, все залежить від віку дитини, особливостей захворювання, додаткових симптомів. Заборонено самостійно використовувати судинозвужувальні ліки, лікувати дитину засобами нетрадиційної медицини без дозволу лікаря або перевищувати рекомендовану дозу – це може викликати негативну реакцію маленького організму.

Які ліки застосувати, і в яких дозах приймати, теж визначає лікар. При необхідності медикаментозна терапія доповнюється маніпуляціями, які прискорять одужання.

Якщо особливих побоювань тубоотит не викликає і не супроводжується небезпечними для здоров’я дитини ускладненнями, лікування проводиться фізіотерапевтичними маніпуляціями. До них відносяться:

• магнітотерапія;
• УФО;
• лазеротерапія;
• УВЧ.

Лікар також призначає вправи, які можна проводити вдома з дитиною самостійно – надування куль, ігри з мильними бульбашками. Такі заняття сприяють тренуванні і підвищення прохідності слухових труб.

Профілактика

Захистити дитину від тубоотіта можна простими профілактичними заходами. Перше, що повинні зробити батьки, – не допускати розвитку інфекційних і простудних захворювань. Лікування хвороб потрібно проводити з появи первинних ознак.

Потрібно ретельно стежити за імунітетом крихти – в прохолодну пору року давати вітамінні комплекси, ввести в щоденний раціон овочі, фрукти. Незайвим буде загартовування і прості заняття спортом.

Тубоотит – захворювання, яке можна швидко подолати, але тільки за умови, що лікування почалося відразу після перших ознак. Саме тому батькам рекомендується вивчити всі чинники, здатні спровокувати хворобу, і симптоми.

Головна профілактична міра для будь-яких вушних захворювань, і тубоотіта в тому числі, – правильний і регулярний догляд за дитиною. Крім того, треба знати і виконувати прості, але дуже ефективні правила, які запобігають розвиток запальних процесів у вушках:

1. Не дозволяти дитині виходити на вулицю без головного убору, повністю закриває вуха в холодну, сиру, вітряну погоду.
2. Ні в якому разі не використовувати для очищення зовнішнього слухового проходу ватяні палички, шпильки та інші гострі предмети.
3. Під час купання, особливо у відкритих водоймах, стежити за тим, щоб в рот дитини не потрапляла вода, а після водних процедур обов’язково видаляти воду з вух ватним або марлевим тампончиком.
4. При будь-яких простудних і вірусних захворюваннях, що супроводжуються нежитем необхідно закопувати ніс, робити інгаляції та навчити малюка правильно сякатися.
5. Завжди мати під рукою антигістамінні препарати, якщо дитина схильна до сильних проявів алергічних реакцій.

А найголовніше – при перших же ознаках тубоотіта у дитини обов’язково проконсультуватися з лікарем і ні в якому разі не призначати лікування самостійно. Неправильне лікування може призвести до таких серйозних наслідків, як гнійний отит середнього вуха, розрив барабанної перетинки, тугоухість і навіть повна глухота.

Основною метою профілактики є зниження навантаження на вушні раковини. Якщо ви схильні до захворювань вух, то не варто занурюватися під воду, займатися альпінізмом і користуватися повітряним транспортом.

• зміцнювати імунітет;
• правильно харчуватися;
• надягати шапку в холодну пору року;
• гартувати організм;
• уникати переохолодження, протягів;
• при перших симптомах закладеності вуха звертатися до лікаря;
• правильно сякатися при нежиті – спочатку затиснувши одну ніздрю, потім – іншу, не докладаючи зусиль;
• уникати травм носа, голови, вуха;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• при алергічних або респіраторних захворюваннях користуватися судинозвужувальними препаратами.