Цефтріаксон при гаймориті: інструкція

Опис препарату

Цефтріаксон – це цефалоспориновий антибіотик третього покоління. Його аналогами є такі препарати як Супракс або Цефіксим.

Даний антибіотик ефективно бореться з багатьма бактеріями:

• Гемофільні палички.
• Стрептококи.
• Стафілококи.
• Нейссерии.
• Ентеробактерії.
• Эйшерихии і так далі.

https://www.youtube.com/watch?v=y1uXlv2HZhI

Цефтріаксон має вигляд білого порошку. Його розводять у воді і використовують для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення (інфузії, трансфузії). Коли препарат потрапляє в кров, він швидко всмоктується в тканини і рідкі середовища, тим самим роблячи бактерицидну дію вже приблизно через дві години. Виведення здійснюється нирками та через кишечник.

Цефтріаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерії, перешкоджаючи її розмноженню. Максимальна концентрація антибіотика в крові спостерігається через два-двадцять чотири години. Саме в цей період Цефтріаксон ефективно бореться з мікроорганізмами, що викликали гайморит.

Тривалість використання Цефтріаксону залежить від стадії гаймориту та індивідуальних особливостей організму. Курс зазвичай триває від чотирьох до восьми днів.

Дозування залежить від віку, тяжкості гаймориту. Середня добова доза для дорослої людини становить один-два грами на добу, а для немовлят – двадцять-двадцять п’ять міліграмів на кілограм маси тіла.

Фармакологічна дія і група

Хімічна назва цефалоспоринового антибіотика Цефтріаксону – [6R-[6альфа,7бета(z]]-7-[[(2-Амино-4-тиазолил)(метоксиимино)ацетил]амино]-8-оксо-3-[[(1,2,5,6-тетрагидро-2-метил-5,6-диоксо-1,2,4-триазин-3-ил)тио]метил]-5-тиа-1-азабицикло[4.2.0] окт-2-ен-2-карбонова кислота (у вигляді динатрієвої солі).

Варто відзначити, що Цефтриаксон стійкий до дії бета-лактамазных ферментів, наприклад, цефалоспориназы або пеніцилінази, які продукуються багатьма бактеріями.

Показання та протипоказання

Як і будь-який інший лікарський засіб, що Цефтріаксон має певні показання і протипоказання. Приймаючи препарат проти гаймориту потрібно дотримувати певні заходи безпеки. Цефтріаксон показано вводити хворим, які знаходяться виключно на стаціонарному лікуванні.

Протипоказаннями для застосування цього лікарського засобу вважається непереносимість його компонентів. Введення препарату проводиться тільки в стаціонарі під контролем лікаря. Якщо у хворого спостерігається підвищена чутливість до окремих компонентів цього засоби, то його потрібно замінити на більш безпечне.

З особливою обережністю препарат призначається:

• дітям;
• людям з печінковою недостатністю;
• алергікам.

У зв’язку з цим при застосуванні ліків лікар повинен бути готовим при потребі провести невідкладну терапію анафілактичного шоку. Крім цього, якщо потрібно продовжити період проведення терапії з застосуванням цього засобу, то потрібно це робити під контролем лікаря, а також важливо регулярно проводити обстеження.

Цефтріаксон показаний для лікування інфекційних захворювань, викликаних патогенними мікроорганізмами, чутливими до цього антибіотика. Сюди відноситься сепсис, менінгіт, інфекції черевної порожнини (запалення ШЛУНКОВО-кишкового тракту, перитоніт), кісток і суглобів, шкіри, сполучної тканини, інфекційні захворювання нирок та сечовивідних шляхів, гонорея, інфекції ЛОР-органів. Також Цефтриаксон застосовується при пневмонії у дорослих.

Даний антибіотик протипоказаний при наявності підвищеної чутливості до пеніцилінів та цефалоспоринів, а також у першому триместрі вагітності.

З особливою обережністю він використовується для лікування таких груп осіб:

• Діти.
• Люди з нирковою або печінковою недостатністю.
• Хворі гіпербілірубінемією.
• Люди, схильні до алергічних реакцій.

Лікарі мають бути готові до висвітлення невідкладної допомоги, якщо у результаті введення Цефтріаксону виник анафілактичний шок.

Якщо препарат використовується довше рекомендованого інструкцією строку, то необхідно контролювати склад периферичної крові і показників нирково-печінкових проб.

При вагітності

Використовувати Цефтріаксон під час вагітності можна, тільки якщо передбачувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для майбутньої дитини. Призначати даний антибіотик може тільки лікар. Він повинен уважно стежити за станом вагітної жінки, оскільки препарат проникає через плацентарний бар’єр. Буває неможливо визначити вплив Цефтриаксону на плід.

Цефтриаксон призначають рідко і тільки у другому і третьому триместрі вагітності. При використанні даного антибіотика під час лактації слід припинити грудне вигодовування на час лікування.

Маленьким дітям

Цефтріаксон дозволено використовувати для лікування гаймориту у дітей до одного року і старше. Але необхідно чітко дотримуватися вказівок в інструкції, оскільки доза залежить від віку дитини.

Новонародженим дітям до двох тижнів антибіотик вводять один раз на добу. По двадцять-п’ятдесят міліграмів на кілограм маси тіла.

Немовлятам і дітям віком від п’ятнадцяти днів і до дванадцяти років Цефтриаксон призначають по двадцять-вісімдесят міліграм на кілограм маси тіла один раз на день.

Дітям підліткового віку, чия маса тіла перевищує п’ятдесят кілограм, призначається доросла доза антибіотика (один-два грами Цефтріаксону один раз в день). Максимальна добова доза – чотири грами.

Курс лікування дітей триває приблизно десять-чотирнадцять днів. Але якщо лікувального ефекту немає, то потрібно поміняти антибіотик.

Внутрішньовенні інфузії і уколи Цефтриаксон призначають для лікування наступних захворювань:

• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, ангіохоліт тощо);
• патології ЛОР-органів і органів дихання (гайморит, фронтит, пневмонія тощо);
• запалення кісткової і суглобової тканини, шкіри;
• урологічні патології (простатит, пієлонефрит тощо);
• сепсис;
• інфікування ран та опіків;
• бактеріальний ендокардит;
• бактеріальний менінгіт;
• сифіліс;
• бореліоз або хвороба Лайма;
• гонорея;
• сальмонельоз;
• черевний тиф.

Крім того, Цефтріаксон показаний для застосування у пацієнтів зі слабкою імунною захистом як післяопераційної профілактики.

Протипоказаннями до застосування Цефтріаксону є:

• індивідуальна підвищена чутливість організму до групи цефалоспоринів або допоміжних компонентів препарату;
• вагітність, лактація;
• лікування іншими антибактеріальними засобами в даний момент;
• хвороби нирок і печінки;
• ентерит або коліт, пов’язані із застосуванням антибіотиків;
• недоношеність;
• гіпербілірубінемія.

Цефтріаксон широко застосовують при різного роду інфекційних ураженнях, викликаних патогенними мікроорганізмами.

Препарат ефективно бореться з:

• пневмонію;
• бронхіт;
• абсцесом легень;
• емпієма плеври;
• ЛОР – хвороби;
• патологіями нирок і сечової системи інфекційного генезу;
• стрептодермией;
• менінгіт;
• перитонітом;
• хворобами кісткових тканин.

Даний лікарський засіб застосовується і при гаймориті бактеріальної етіології середньої і важкої ступені перебігу. При запаленні гайморових пазух застосування Цефтріаксону попереджає просування інфекції вище, а також її поширення кров’ю по всьому організму.

Зазвичай для ефективного лікування гаймориту лікар виробляє індивідуальний підбір антибіотика. Ліки вибирається за результатами бакпосіву. Аналіз показує, до якого виду антимікробних засобів найменше стійкий даний збудник.

Не можна самостійно призначати лікування гаймориту Цефтриаксоном, оскільки він відноситься до сильних антибіотиків, що впливає на роботу органів і систем, має ряд протипоказань.

Терапію гаймориту Цефтріаксоном не можна проводити хворим з:

• дисфункцією сечовидільної системи;
• печінковою недостатністю;
• порушенням роботи шлунково-кишкового тракту;
• внутрішньою кровотечею в анамнезі;
• схильністю до алергічних реакцій;
• непереносимістю цифаспрринов.

Лікарський засіб не можна приймати при вагітності, оскільки воно володіє високою біодоступністю. Проникаючи в біологічні рідини матері Цефтріаксон надходить в організм дитини, що може негативно позначитися на формуванні систем плода.

З-за високої проникності ліки протипоказано приймати під час грудного вигодовування. Засіб потрапляє в молоко, а з ним в шлунковий тракт новонародженого, що призводить до порушення травлення малюка.

Лікар може призначити вагітної терапію гаймориту Цефтріаксоном тільки в разі крайньої необхідності. При цьому доктор враховує співвідношення користі і шкоди від такого лікування. З обережністю слід проводити лікування гаймориту антибіотиками Цефтріаксон людям з порушенням роботи нирок, зниженням видільної функції.

Препарат викликає утворення піску в сечовому міхурі або нирках. Після скасування ліки пісок виводиться самостійно, а у людей зі зниженою видільною функцією може знадобитися додаткове лікування, що сприяє виведенню осаду.

Інструкція із застосування і дозування

Антибіотики при гаймориті — це препарати першої лінії. Проникаючи в кров, Цефтріаксон затримується в необхідній кількості у вогнищі запалення. При гаймориті уколи Цефтриаксону зазвичай призначаються в комплексі з муколітичними, та іншими судинозвужувальними засобами.

Як і скільки днів кололи Цефтріаксон при гаймориті? Препарат вводиться в м’яз хворому в кількості 0,5-1 гр 2 рази на день з інтервалом 12 годин. Для цього порошок Цефтріаксону розводиться 1% розчином Лідокаїну або водою для ін’єкцій.

Курс лікування в середньому становить від 7 до 14 днів. Його тривалість визначається лікарем, який бере до уваги складність і занедбаність запального процесу в гайморових пазухах.Ефективність антибіотикотерапії можна помітити через 2 дні після початку лікування Цефтріаксоном, пацієнт починає швидше йти на поправку, кількість скарг зменшується. Якщо лікування не допомагає, лікар повинен змінити тактику лікування, наприклад, змінити препарат.

Готовий розчин Цефтріаксону дозволено зберігати не більше 6 годин. Якщо цей час закінчиться, препарат не надасть належного терапевтичного дії. Саме тому розчин готується безпосередньо перед проведенням ін’єкції.

Можливі ускладнення, викликані препаратом

До системних побічних ефектів можна віднести:

• Порушення роботи шлунково-кишкового тракту (пронос, нудота, блювання, стоматит і так далі).
• Зміни крові (тромбоцитопенія, еозинофілія, гемолітична анемія і так далі).
• Шкірні реакції (алергічний дерматит, набряк, кропив’янка і так далі).

Рідко виникають такі ускладнення: головний біль, запаморочення, застій жовчі в жовчному міхурі, мікоз, анафілактичні реакції, олігурія. Ще рідше можуть з’являтися псевдомембранозные ентероколіт і порушення згортання крові.

До місцевих побічних ефектів можна віднести:

• Флебіт (запалення стінки вени). Його виникнення можна попередити, якщо вводити Цефтріаксон повільно протягом двох-чотирьох хвилин.

При передозуванні концентрація препарату може бути зменшена за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні дії

До побічних ефектів Цефтріаксону відносяться:

• гіперчутливість до препарату, яка може проявитися у вигляді лихоманки, свербежу, кропив’янки, набряку та анафілактичного шоку;
• запаморочення, головний біль;
• олігурія;
• розлади органів травного тракту: нудота, блювання, здуття живота, діарея, стоматит, глосит тощо;
• порушення гемопоезу: тромбоцитоз, лейкоцитоз, гематурія, носові кровотечі та ін

При внутрішньовенному введенні Цефтріаксону при гаймориті є ймовірність запального процесу у венозній стінці, може з’явитися болючість по ходу вени. Внутрішньом’язове введення нерідко супроводжується больовими відчуттями в зоні ін’єкції.

В цілому препарат добре переноситься організмом. Його переваги тісно пов’язані з високою ефективністю при лікуванні гаймориту. При правильному дозуванні Цефтріаксону та відсутності протипоказань пацієнт може відчути покращення вже на другий день після початку терапії.

Як і будь-антибактеріальний засіб, при проведенні терапії гаймориту та інших синуситів, Цефтріаксон може спровокувати безліч побічних ефектів, зокрема таких як:

• головний біль;
• порушення функціонування сечовивідної системи;
• проблеми з шлунком і кишечником;
• алергії;
• зміни показників сечі.

Відгуки про це засобі хворих досить неоднозначні, так як багатьом препарат не допоміг, і часто виникали побічні ефекти після проведення ін’єкції. Проте, багато хто вважає, що це засіб досить результативне і допомагає впоратися з проявами гаймориту.

Висновки

Цефтріаксон має сильну бактерицидну дію. Він використовується для лікування багатьох захворювань, в тому числі і гаймориту. В цьому випадку антибіотик вводять внутрішньом’язово.

Лікування повинно бути комплексним, тому не варто забувати про судинозвужувальних препаратів та інших засобах для лікування гаймориту. Курс триває не менше семи днів.

Ефективність Синупрету – лікарського препарату на натуральних компонентах – при гаймориті описана тут. А ця стаття розповість про особливості застосування Амоксициліну при гаймориті.

Невеликий висновок

Цефтріаксон досить ефективний препарат, що застосовується при гаймориті гострого типу, середньої і важкої ступені перебігу захворювання. Для досягнення максимального ефекту від лікування не можна самостійно прописувати собі ліки – це перевага доктора.

Хворому потрібно тільки стежити за своїм станом і при відсутності позитивного результату після двох діб такої терапії, повідомити лікаря про неефективність . Доктор скоректує лікування, призначить замінник.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter